Основна проблема і основне завдання щодо захисту прав дітей з інвалідністю це змінити стереотипи у ставленні та вихованні цих дітей. З радянського спадку нам дістався стереотип, що дитина з інвалідністю не зможе себе реалізувати і її доля-це жити на державну допомогу і якось пристосовуватися.
В усьому світі, і на щастя вже в Україні, йде тенденція щоб виховати дитину з інвалідністю таким чином щоб в майбутньому це була щаслива людина і повноцінний член суспільства.
Як приклад, минулого року в ЗМІ була поширена новина проте, що хлопчик з Китаю, який народився з відхиленнями в розвитку, вступив до Гарварду. Основна ідея цієї новини була в тому, що мати хлопчика не сприймала його як хворого та наполегливо займалася розвитком своєї дитини.
В першу чергу треба змінювати стереотипи і робити нахил на спеціальних програмах розвитку та реабілітації таких діток, допомогти їм соціалізуватися.
Якщо дуже коротко охарактеризувати основні блоки проблем, то потрібно виділит:
– Стереотипи та сприйняття суспільства
– Медичне забезпечення, програми реабілітації та розвитку
– Допомога батькам
– Матеріальне забезпечення
Процедура, підстави отримання статусу дитина з інвалідністю (інвалід з дитинства, підгрупа А). Спірні питання на цій стадії. Процедура оскарження рішень комісій.
Існує Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917.
Відповідно до цього порядку проводяться Медико-соціальні експертизи, які встановлюють дітям категорії “дитина-інвалід” або “дитина-інвалід підгрупи А”. Варто зазначити, що одразу при встановленні інвалідності мають визначити індивідуальну програму реабілітації, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.
Комісія має оцінити здатність дитини до самообслуговування, здатність до самостійного пересування, здатність до орієнтації, здатність до спілкування, здатність контролювати свою поведінку, здатність до навчання, здатність до трудової діяльності.
Підставою для встановлення дитині категорії “дитина-інвалід” є помірна та середня міра втрати здоров’я, залежність від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду і здатність до самообслуговування.
Для категорії “дитина-інвалід підгрупи А” мають бути більш серйозні підстави. В такому випадку йде мова про виключно високу міру втрати здоров’я та надзвичайну (повну) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.
Спірні питання на стадії визначення категорій інвалідності звичайно, що є оскільки йде мова про оціночні судження хоч і за критеріями, але одні вважають, що дитина має здатність до орієнтації, до спілкування, контролювати свою поведінку, тощо, а інші ні. Крім того питання в грошах, бо існує надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А.
Саме тому існує 3-х ступенева процедура оскарження.
Як можна оскаржити рішення МСЕК.
1. У разі незгоди з рішенням Комісії протягом місяця можна оскаржити та звернутися до центральних обласних комісій чи в якій дитині проводилася медико-соціальна експертиза, до відповідного структурного підрозділу з питань охорони здоров’я обласних держадміністрацій.
2. Наступний крок оскарження може бути звернення до центральної комісії МОЗ
3. Крім того рішення комісії може бути оскаржене до суду.
Класифікатор хвороб і оцінка тяжкості захворювання. Їхня роль у встановленні відповідного статусу. Цукровий діабет від народження: дитина-інвалід чи дитина-інвалід підгрупи А.
Існує Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років (Затверджених Наказами Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 N 454/471/516).
Але в цьому переліку є захворювання та патологічні стани, що дають право на одержання державної соціальної допомоги строком:
1) на 2 роки( наприклад, астма наслідки поліомієліту, віддалені наслідки туберкульозу центральної нервової системи, певні вроджені вади розвитку головного мозку, спинного мозку, нервової системи, епілепсія)
2) на 5 років (церебральний параліч та інші паралітичні синдроми, глаукома вроджена)
3) до 16 років (системні атрофії, що уражають переважно центральну нервову систему, інші хвороби, що викликають стійкі необоротні рухові порушення, інсулінозалежний цукровий діабет)
Хвороб дуже багато і не будемо перераховувати їх всіх, але крім факту самої хвороби ще має бути відповідний клінічний перебіг хвороби щоб отримати соціальну допомогу.
Що стосується цукрового діабету і категорії інвалідності. То це питання дуже гостре та дискусійне. По-перше, існують різні типи діабету. По-друге, оскільки, як вже зазначено, що МСЕК оцінює та встановлює категорії інвалідності виходячи з аналізу певного переліку втрати працездатності, то буває, що окремі МСЕК приймають для себе негласне правило для дітей, які хворіють на діабет встановлювати категорії дитина-інвалід чи дитина-інвалід підгрупи А. Це і породжує питання і суперечки.
Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги, про який ми вже говорили встановлює, що діабет не залежно від типу дає право на призначення соціальної допомоги строком до 16 років. Але варто пам’ятати, що підгрупу А інвалідності буде встановлювати МСЕК враховуючи серйозність функціональних порушень на тлі цукрового діабету.
Право дітей-інвалідів на освіту.
Конвенція про права осіб з інвалідністю у статті 24 встановлює обов’язок держави забезпечити:
a) особи з інвалідністю не виключалися через інвалідність із системи загальної освіти, а діти з інвалідністю – із системи безплатної та обов’язкової початкової або середньої освіти;
b) особи з інвалідністю мали нарівні з іншими доступ до інклюзивної, якісної та безплатної початкової й середньої освіти в місцях свого проживання;
c) забезпечувалося розумне пристосування, що враховує індивідуальні потреби;
d) особи з інвалідністю отримували всередині системи загальної освіти необхідну підтримку для полегшення їхнього ефективного навчання;
e) в умовах, які максимально сприяють засвоєнню знань і соціальному розвиткові, відповідно до мети повного охоплення, вживались ефективні заходи з організації індивідуалізованої підтримки.
Стаття 53 Конституції України закріплює право на освіту.
Відповідно до статті 19 Закону «Про охорону дитинства»
Для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю з дитинства, які потребують опіки і стороннього догляду, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, за згодою батьків дітей або осіб, які їх замінюють, забезпечує навчання в загальноосвітніх та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах за відповідними навчальними програмами, у тому числі і в домашніх умовах.
Діти з інвалідністю та особи з інвалідністю з дитинства, які перебувають у реабілітаційних закладах, закладах та установах, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони здоров’я, соціального захисту населення, охорони здоров’я, місцевих державних адміністрацій, мають право на здобуття освіти за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з індивідуальними програмами реабілітації дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю з дитинства.
В Законі України «Про освіту» статтями 3, 6 забороняється дискримінація і гарантується забезпечення рівного доступу до освіти у тому числі особам з інвалідністю. Стаття 21, 22 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» гарантують як дошкільну і шкільну освіту, але й встановлюють пільги на зарахування до професійно-технічних навчальних закладів.
Крім того в Україні була запроваджено інклюзивне навчання. Все начебто чудово. Але, завжди є але.
По-перше, відповідно до статті 19 Закону «Про освіту» органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів. І це здійснюються за рахунок коштів освітніх субвенцій, державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством. Одне з основних питань фінансування. Де взяти кошти коли дійсно зараз освітні субвенції ледь покривають необхідний обсяг витрат на заробітну плату, в кращому випадку на найнеобхідніший ремонт щоб дах не протікав і таке інше. Необідні кошти щоб переобладнати приміщення закладів освіти відповідно до вимог доступності та для оплати спеціалістів, які будуть працювати з такими дітками, які мають необхідну кваліфікацію.
Отже проблема фінансування досить гостра. Єдиний вихід шукати спонсорів, найкраще грантові проекти за кордоном, але повезе в цьому одиницям.
По-друге, стосовно утворення інклюзивних та/або спеціальних групи і класів для навчання осіб з особливими освітніми потребами. Тут вже діти і їх батьки стикаються з проблемою неготовності суспільства приймати таких діток. Це те про що я говорив на початку: треба міняти стереотипи, проводити роз’яснювальну роботу аби робити наше суспільство більш терпимим. Бо діти набагато вразливіші від дорослих і один прикрий інцидент може змусити родину відмовитися від навчання дитини або призвести до небажання дитини ходити до садочка чи школи. І знову така дитина закривається в 4-х стінах і не відбувається її соціалізації.
Стосовно права на середньої та вищої освіти. Встановлюються пільги на зарахування дітей з інвалідністю до професійно-технічних навчальних закладів. І для дітей, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи і їм встановлена інвалідність гарантується вступ поза конкурсом до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання з обов’язковим наданням гуртожитку на час навчання тим, хто не має житла, і виплатою соціальної стипендії.
Матеріальне, соціально-побутове та медичне забезпечення дітей-інвалідів.
Відповідно до Законів «Про охорону дитинства» та “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» діти з інвалідністю мають право на безоплатне матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення, а також забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами індивідуальної корекції відповідно до законодавства.
Таким діткам відповідно до законодавства надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров’я, гарантується безоплатне забезпечення засобами індивідуальної корекції.
Крім того діти з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату, за наявності відповідного висновку медико-соціальної експертизи, що підтверджує їх право на забезпечення автомобілем, і яким виповнилося 5 років, забезпечуються автотранспортними засобами на пільгових умовах. Право на управління таким автотранспортним засобом набуває один із повнолітніх членів сім’ї або найближчих родич такої дитини.
А діти з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім’ях піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або комунальних дитячих закладах, після досягнення повноліття мають право на позачергове одержання житла і матеріальну допомогу на його упорядження у разі, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя.
З точки зору законодавства все ідеально, але ..
Знову це але. Якби всі ці норми виконувалися. Вони то і виконуються, але не в повному обсязі. Крім того відповідно до рішення Конституційного Суду України 2012р. держава забезпечує загальносуспільні потреби у сфері соціального захисту за рахунок коштів державного бюджету виходячи з фінансових можливостей держави. Отже все зводиться до фінансування.
Право дитини з інвалідністю на отримання технічних засобів.
Відповідно до статті 38 Закону “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом – за наявності відповідного медичного висновку.
І знову питання впирається в фінансування. Право в дитини є, але реалізувати його складно.
Порядок призначення і виплати державної допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю.
Такий порядок визначений в Закону «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», а також у Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам).
1) Після того як відболося засідяння МСЕК, органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров’я у триденний строк зобов’язані надіслати виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією або медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника дитини-інваліда.
Не пізніше 10 днів після надходження зазначених документів місцевий орган з питань соціального захисту населення зобов’язаний направити письмове повідомлення інваліду з дитинства, законному представнику дитини-інваліда про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її призначення.
2) Після цього дитиною з інвалідністю чи одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником подається заява про призначення державної соціальної допомоги до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання. Такою мають бути додані такі документи:
паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву;
довідка про реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
оригінал та копія свідоцтва про народження дитини-інваліда;
довідка з місця навчання із зазначенням перебування (не перебування) на повному державному утриманні;
копія рішення суду про усиновлення дитини;
довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про місце проживання;
довідка про місце проживання законного представника, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про місце проживання.
копія рішення про встановлення опіки (піклування) та призначення дитині-інваліду опікуна (піклувальника);
копія рішення суду про визнання інваліда з дитинства недієздатним;
копія рішення суду про призначення опікуна інваліду з дитинства або копія документа, що підтверджує повноваження представника закладу (органу опіки та піклування), який виконує функції опікуна.
Цей перелік документів корегується відповідно до кожної конкретної ситуації, наприклад, якщо рідні батьки дитини з інвалідністю подають заяву, то рішення суду про усиновлення не потрібне.
Можна також подати заяву не за місцем реєстрації, а за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.
3) Місцевий орган з питань соціального захисту населення перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про заявника паспорту та іншим документам, здійснює попередню правову оцінку змісту і належного оформлення представлених документів, перевіряє правильність зняття копій відповідних документів і, при необхідності, фіксує і засвідчує виявлені розходження.
Зверніть увагу, що коли у вас приймають документи, то заявнику обовязково видається розписка про прийняття заяви та доданих до неї документів із зазначенням дати прийняття заяви.
4) Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням, а саме з дня коли у вас прийняли заяву з усіма необхідними документами.
Якщо ж заявником були подані не всі необхідні документи, то варто додати їх не пізніше 3-х місяців з дня відправлення повідомлення про необхідність подання додаткових документів. В такому випадку державна соціальна допомога буде призначена з дня звернення за її призначенням.
5) Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевими органами з питань соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.
Право дитини з інвалідністю на працю.
Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров’ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків.
Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений дитиною за згодою власника або уповноваженого ним органу на професійну підготовку в межах встановленого законодавством робочого часу, зараховується як робочий час.
Участь у трудовій діяльності дітей з інвалідністю та дітей з вадами фізичного та розумового розвитку забезпечується шляхом створення відповідної мережі робочих місць.
Це відповідно до законодавства. На практиці все залежить від характеру захворювання дитини з інвалідністю і яку роботу може виконувати дитина. Зазвичай пропозиції є стосовно некваліфікованої праці, оскільки у віці до 18 років, як правило, у особи не має відповідного рівня знань та навичок.
Пільги на житло.
Особи з інвалідністю та сім’ї, в яких є діти з інвалідністю, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Жилі приміщення, займані особами з інвалідністю або сім’ями, у складі яких вони є, а також під’їзди, сходові площадки будинків, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв’язком.
Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.
У разі невідповідності житла особи з інвалідністю вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб особи з інвалідністю може провадитись заміна жилої площі.
Діти з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім’ях піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття мають право на позачергове одержання житла і матеріальну допомогу на його упорядження у разі, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя.
Виплати дітям з інвалідністю у 2018 році.
Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та полодень Закону «Про державний бюджет України на 2018р»
Державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається у розмірі – 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. тобто 961,1 гривня, з 1 липня – 1004,5 грн.
Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А встановлюється в розмірі:
– на дитину з інвалідністю підгрупи А віком до 6 років – прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; тобто 1492 гривні, з 1 липня – 1559 гривень,
– на дитину з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років – прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років – відповідно 1860 гривень, з 1 липня – 1944 гривні,
Надбавка на догляд за іншою дитиною з інвалідністю встановлюється в розмірі:
– на дитину з інвалідністю віком до 6 років – 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; тобто 746 грн, з 1 липня -779,5
– на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років – 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. тобто 930 грн, з 1 липня -972 грн.
Основна проблема в тому, що дітки з інвалідністю, особливо з складними формами захворювань потребують постійного догляду та значних коштів для лікування та реабілітації. Не всі родини витримують таке випробування. Буває досить часто, що мати залишається сама з дитиною з інвалідністю на руках, не має змоги вийти на роботу, бо дитина потребує догляду і родина змушена жити лише на державну допомогу, але прожити на такі кошти дуже важко.
Пільги матерям дітей з інвалідністю.
Чинне трудове законодавство встановлює такі пільги для матерів дітей з інвалідністю:
– відсутність випробування при прийнятті на роботу для одиноких матерів дитини з інвалідністю;
– забороняється тимчасове переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором;
– мати дитини з інвалідністю має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. І такий трудовий договір має бути розірваний у строк, про який просить жінка;
– може бути встановлена скорочена тривалість робочого часу , неповний робочий день або неповний робочий тиждень;
– не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди;
– надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів та компенсація за цю невикористану відпустку в разі звільнення;
– забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з наявністю дитини з інвалідністю.
– не допускається звільнення одиноких матерів при наявності дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
– у разі необхідності власник або уповноважений ним орган повинен видавати жінкам, які мають дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.
Крім того, мають право на призначення дострокової пенсії за віком матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до 6 річного віку, – після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Пільги дітям з інвалідністю: з цукровим діабетом;на проїзд у поїзді; по ЖКГ; у сфері освіти; після 18 років.
Якихось особливих пільг для дітей з інвалідністю у зв’язку з цукровим діабетом немає, вони користуються загальними пільгами.
Діти з інвалідністю та особи, які їх супроводжують мають право на:
– безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
– мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
Для дітей, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи і їм встановлена інвалідність гарантується додатково ще безплатне користування всіма видами приміського транспорту на території України за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;
Для дітей, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи і їм встановлена інвалідність гарантується:
– 50-процентна знижка плати за користування сім’єю, що має дитину з інвалідністю, житлом (квартирна плата), телефоном (в тому числі щодо оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при похвилинному обліку їх тривалості) та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, за умови, що дитина проживає разом з сім’єю.
– щорічне безплатне забезпечення дитини з інвалідністю та одного з батьків чи особи, яка їх замінює, путівкою для будь-якого виду оздоровлення чи відпочинку протягом двох місяців шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівки через безготівкове перерахування закладам оздоровлення чи відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із оздоровлення або відпочинку чи одержання грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні.
Після 18 років пільг особам з інвалідністю не стає суттєво менше, вони змінюються лише відповідно до вікових потреб, наприклад право на дошкільну та шкільну освіту втрачає актуальність та особа вже думає про вищу освіту.
Основною рисою українського законодавства є те, що де-юре все чудово, а де-факто права дуже складно реалізувати. Отже, підводячи підсумки варто сказати, що необхідно ламати стереотипи і виховувати дітей з інвалідністю таким чином, щоб вони почували себе цілком адаптованими до суспільства, а у суспільства треба виховувати адекватного ставлення до осіб з інвалідністю. Не варто говорити зараз про якісь надзвичайні вимоги, просте людяне ставлення. І дітям з інвалідністю треба вивчати свої права та бути наполегливими в їх реалізації.
Матеріал підготовлено членом АО “Право та Закон”, Адвокат А. Улусевич