Працівники, яким встановлено інвалідність, мають право на підвищену тривалість відпустки. З якої дати таке право набувається та як порахувати дні відпустки після встановлення або закінчення строку інвалідності – про це далі у публікації.
Особливості надання відпусток для осіб з інвалідністю
Відповідно до Закону України «Про відпустки», тривалість щорічної основної відпустки для осіб з інвалідністю залежить від групи інвалідності:
для першої та другої груп – 30 днів;
для третьої групи – 26 днів.
УВАГА: 30 або 26 днів – це тривалість саме щорічної основної відпустки для працівників, яким встановлено інвалідність І, ІІ або ІІІ групи. Неправильно вважати, що працівникам з інвалідністю надається 24 календарних дні щорічної основної відпустки та додатково ще 2 або 6 календарних днів щорічної додаткової відпустки за встановлену групу інвалідності
За правилами, загальний термін щорічних основної та додаткових відпусток не може бути вищим 59 календарних днів. Зокрема, додаткові відпустки надають за шкідливі та важкі умови праці, за особливий характер роботи.
На підтвердження свого статусу працівник повинен надати витяг з рішення експертної команди або копію довідки МСЕК, якщо інвалідність встановлена до 01.01.21025 року.
А це означає, що навіть якщо виникне ситуація, що працівник надав документи про встановлення інвалідності не одразу, то роботодавець зобов’язаний провести перерахунок належних працівнику днів щорічної відпустки з дати встановлення інвалідності або з дати прийняття на роботу (залежно від того, яка дата була пізніше).
Також в осіб з інвалідністю є право на неоплачувані відпустки підвищеної тривалості, які надаються в обов’язковому порядку за бажанням. Так, додаткові дні відпочинку без збереження зарплати передбачені для працівників з інвалідністю такою тривалістю:
для першої та другої груп – до 60 днів щороку;
для третьої групи – до 30 днів щороку.
На осіб з інвалідністю не поширюється правило відпрацювання перших шести місяців в установі, перш ніж претендувати на відпочинок. Також працівники з інвалідністю можуть в будь-який час скористатись правом піти в неоплачувану відпустку.
З якої дати надається підвищена відпустка
ВАЖЛИВО: Право на відпустку підвищеної тривалості працівник набуває з дня встановлення йому інвалідності. Тобто дата отримання роботодавцем підтверджуючих документів у такому випадку значення не має.
Компенсації за відпустки особам з інвалідністю
Особам з інвалідністю надають грошові компенсації за невикористані дні щорічної та додаткових відпусток за їхнім бажанням.
Таким правом можна скористатись, якщо буде дотримано умову щодо тривалості щорічної та додаткових відпусток. Вона не може бути меншою за 24 календарні дні.
Також, відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець має право відмовляти у призначенні невикористаної відпустки під час воєнного стану, однак відмовити у заміні невикористаних днів щорічної відпустки грошима не зможе.
Грошова компенсація має бути виплачена у разі звільнення працівника, зокрема під час воєнного стану.
Якщо працівник з інвалідністю бажає піти у відпустку, то має написати відповідну заяву, де повинен зазначити:
вид відпустки;
підставу для відпочинку;
тривалість відпустки;
дату старту відпустки.
Обмеження тривалості відпустки під час воєнного стану
У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 к. дн. за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше ніж 24 календарних дні, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Ця норма може бути застосована й до відпусток працівників з інвалідністю. Тобто, протягом дії воєнного стану роботодавець може надати працівнику з інвалідністю тільки 24 к. дн. щорічної основної відпустки за поточний робочий рік. А решта днів відпустки може буде надана після завершення воєнного стану.
Проте йдеться про право роботодавця так діяти, а не про обов’язок!