Організували Комітет НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю та Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів», Відкритий міжнародний університет розвитку людини «УКРАЇНА» та Громадська організація «ДОБРОБАТ»
Голова комітету НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю, голова ВГОІ «Правозахисна спілка інвалідів» та практикуючий адвокат, Олександр Вознюк виступив одним із ключових доповідачів, позитивно оцінюючи сучасні реформи МСЕК, наголосив на їх своєчасності та залишається відкритим до збирання пропозицій від лікарів, членів ВЛК та інших фахівців щодо подальшого вдосконалення розпочатих реформ.
Під час заходу Олександр Вознюк у своїх виступах зробив акцент на необхідності зміни підходів до оцінювання — із зміщення фокусу з діагнозу особи на фокус аналізу порушень функціонування особи. Крім того, він володіє актуальною судовою практикою у цій сфері та наголосив на розробці змін до нормативно-правових актів, які регулюють діяльність ВЛК.
Участь Олександра Вознюка засвідчила його зацікавленість у системному вдосконаленні експертної діяльності, зокрема зборі проблемних питань щодо ЕКОПФО та подальшому впровадженні змін, спрямованих на підвищення якості та об’єктивності роботи ВЛК та МСЕК (ЕКОПФО).
Член Комітету НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю, практикуючий адвокат Олег Романішин, як спікер, окреслив ключову проблему системи: сьогодні рішення ЕКОПФО є табличним документом з мінімальною мотивацією, внаслідок чого пацієнт не розуміє причин відмови, адвокат не бачить предмета оскарження, а лікар втрачає зворотний зв’язок між своїм діагнозом і встановленою групою інвалідності. Основна помилка, яку констатував адвокат, — плутанина між діагнозом і порушенням функцій. ЕКОПФО оцінює не саму хворобу, а те, як вона обмежує життєдіяльність людини: самообслуговування, пересування, працездатність, комунікацію. Якщо це не зафіксовано в первинній медичній документації — відсутнє матеріальне підґрунтя для позитивного рішення.
На основі практичних кейсів Олег Романішин навів типові помилки при підготовці скарг: відсутність аналізу функцій пацієнта, подання «всіх документів підряд» без логіки, нечітке формулювання вимог (в якій саме частині рішення оскаржується і що саме проситься). Адвокат наголосив: адміністративне оскарження — єдиний механізм, де реально переглядається суть медичної оцінки, тоді як суд перевіряє лише процедуру. І проілюстрував це свіжою судовою практикою — Постановою Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі №360/660/25, якою заочне скасування інвалідності Центральною МСЕК визнано законним, якщо первинна документація є «порожньою» та не містить чіткої фіксації обмеження функцій. «Ми звикли думати: без очного огляду рішення незаконне. Верховний Суд каже — ні. Якщо вища комісія бачить очевидну невідповідність документів, вона має право заочно анулювати ваше рішення, і суд підтримає їх», — зазначив Олег Романішин.
У фінальній частині виступу адвокат представив практичні рекомендації для зменшення кількості спорів:
- фіксувати відсоток втрати працездатності навіть при відмові;
- активніше направляти на дообстеження із чітким переліком необхідних документів;
- комунікувати причини відмови простою мовою («що саме не доведено»);
- чітко формулювати причинний зв’язок («пов’язано з проходженням служби» vs «пов’язано із захистом Батьківщини»).
Членкиня Комітету НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю, практикуючий адвокат Іванна Костракевич взяла активну участь під час круглого столу, виступивши з низкою актуальних практичних кейсів на основі власного досвіду з супроводу клієнтів. Зокрема, вона навела приклади успішного оскарження рішень ВЛК щодо осіб із психічними розладами, а також порушила проблемні питання психологічної реабілітації осіб, які втратили кінцівки. Її виступи були насичені практичними прикладами з адміністративного та судового оскарження, зокрема щодо функціонування ЕКОПФО.
Окремий акцент Іванна Костракевич зробила на необхідності посилення відповідальності лікарів за завідомо неправомірні висновки про придатність особи до військової служби у випадках, коли наявні очевидні вади, хронічні захворювання або явні ознаки порушення функціонування. Вона наголосила на проблематиці халатного ставлення лікарів та членів ВЛК до перевірки відомостей про стан здоров’я пацієнтів.