18 травня 2026 року за ініціативи Комітету НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю, Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів», Громадської організації «ДОБРОБАТ», Громадської організації «Друзі України» та Громадської організації «Ліга справедливості України», відбувся безпрецедентний за масштабом круглий стіл на тему: «Кордони без бар’єрів для родин дітей з інвалідністю».
Захід пройшов у змішаному форматі та об’єднав понад 500 учасників з різних куточків України: адвокатів, правозахисників, державних службовців, представників влади, громадських організацій та експертів з євроінтеграції.
Предметом широкої фахової дискусії стало комплексне обговорення чинного законодавства України у сфері регулювання виїзду за межі України дітей з інвалідністю, хворих дітей та їх законних представників, а саме невідповідність та суперечливість Постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України (Далі – Постанова), з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Далі – Закон), з Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Далі – Постанова 560) та Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2020 р. № 85.
Модератором та головним ідейним натхненником заходу виступив Олександр Вознюк — Голова Комітету НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю, голова ВГОІ «Правозахисна спілка інвалідів» та член Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна – ЄС. Як авторитетний правозахисник, він зумів консолідувати навколо цієї гострої соціальної проблеми потужне експертне середовище.
Відкриваючи та майстерно направляючи хід круглого столу, Олександр Вознюк задав безкомпромісний правовий тон дискусії, безапеляційно наголосивши на неприпустимості згортання фундаментальних прав людини.
«Ми впевнено декларуємо курс на вступ до Європейського Союзу, однак на рівні підзаконних актів Кабінету Міністрів продовжуємо грубо порушувати вище законодавство ЄС у сфері захисту прав людини. Те, що ми спостерігаємо сьогодні щодо умов виїзду родин із дітьми з інвалідністю, є прикладом жорсткої інституційної дискримінації. Це прямо суперечить статті 21 Хартії основних прав Європейського Союзу, яка категорично забороняє будь-яку дискримінацію за ознакою інвалідності, а також базовим нормам Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Держава, що прагне стати повноправним членом європейської правової сім’ї, не має морального та юридичного права штучно обмежувати свободу пересування найбільш вразливих категорій громадян, встановлюючи нездійсненні бюрократичні вимоги, які не передбачені Законом», — підкреслив Олександр Вознюк.
Консолідація суспільства та адвокаційна позиція громадськості
Про високий рівень консолідації громадянського суспільства навколо порушеної проблеми свідчила участь лідерок всеукраїнських організацій. Так, до роботи круглого столу долучилася Леокадія Герасименко — голова правління Спілки жінок України.
У межах дискусійної панелі жорстку адвокаційну позицію представила Голова Спілки жінок Чернігівщини Тетяна Роєва. Її організація вже понад 30 років працює у сфері гендерної та інклюзивної рівності, впроваджуючи принципи Порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» та Національного плану дій з реалізації Резолюції ООН 1325.
«Виправлення законодавчих колізій та усунення правових прогалин — це єдиний шлях діяти в найкращих інтересах дитини. Якщо Україна прагне бути рівноправним і гідним партнером для Євросоюзу, наше законодавство має позбутися будь-яких бар’єрів для вразливих груп. Недосконалі механізми у сфері інклюзії та соціального захисту суперечать сучасним міжнародним безпековим підходам», — наголосила Тетяна Роєва.
Членкиня Ради Комітету НААУ Іванна Костракевич доповнила позицію модератора, підкресливши, що адвокатська спільнота щодня стикається з наслідками цієї правової невизначеності на практиці.
«Ми фіксуємо численні звернення від родин, де дитині необхідна термінова реабілітація або медична допомога за кордоном. Проте замість механізму сприяння, держава вибудовує адміністративні перепони. Встановлення додаткових фільтрів для виїзду, які неможливо виконати де-юре, є не просто порушенням свободи пересування, це пряма загроза життю та здоров’ю дітей. Це ситуація, що потребує негайного втручання та правового врегулювання», — резюмувала адвокатеса.
Аналіз правової колізії: суперечність постанов КМУ нормам Закону
Беззаперечною доказовою базою для обговорення стала ґрунтовна порівняльна таблиця, підготовлена членкинею Ради Комітету НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю, адвокатесою Юлією Орловою:
«Наявність розбіжностей між нормативно-правовими актами, вважаємо, створює ситуацію правової невизначеності, що може призводити до різного тлумачення правил перетинання державного кордону, що в свою чергу, підвищує ризик обмеження прав дітей з інвалідністю на вільне пересування, у зв’язку із чим, ми виступили із ініціативою усунення дискримінаційних норм вищевказаної Постанови.»
Як зазначила адвокатеса Юлія Орлова Постановою фактично запроваджуються нові терміни та нові категорії суб’єктів правовідносин, що не передбачені та не врегульовані чинними нормативно-правовими актами, які регулюють відповідні правовідносини, а також встановлюються додаткові документи та процедурні вимоги.
Норми права повинні бути внутрішньо узгодженими, логічними та послідовними між собою, оскільки принцип правової визначеності, як складова верховенства права вимагає чіткого, передбачуваного та несуперечливого нормативного регулювання.
Також, відповідно до постанови КМУ від 29 січня 2020 р. № 85 «Деякі питання обліку громадян України, які проживають за межами України», яким передбачена видача довідки про перебування на консульському обліку, про яку згадується у Постанові та зняття з консульського обліку ВИКЛЮЧНО для громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за межами України.
Обов’язку ставити на консульський облік для дітей з інвалідністю та їх законних представників при кожному їх перетині кордону відсутня, як і контроль з боку Держави про їх пересування за межами України.
Європейський вектор: від декларацій до інституційної спроможності
Концептуальний вимір проблеми розкрила Софія Копач — експертка з питань євроінтеграції та парламентаризму, керівниця медіацентру «Ми Вінничани» та членкиня правління ГО «Ліга Справедливості України».
«Євроінтеграція — це не лише ухвалення законів та підняття прапорів, це насамперед інституційна спроможність держави гарантувати верховенство права на практиці. Інституції ЄС оцінюють нашу готовність за якістю адміністрування законів. Варто пам’ятати, що євроінтеграційні процеси нашої держави починаються не у Брюселі, а тут в Україні. І, звісно, велика відповідальність лежить на громадському секторі, але, варто пам’ятати, що ключову роль відіграють державні інституції. Синхронізація з Європейським Союзом починається тут, у нашій здатності створити справедливу правову державу для власних громадян», — підкреслила експертка.
Резюме та спільні правові висновки учасників
За підсумками понад двогодинного обговорення учасники круглого столу об’єднали свої позиції та сформували єдиний, ґрунтовний правовий висновок. Синергія адвокатів, науковців та громадськості дозволила констатувати: поточна редакція Постанови КМУ № 57 є не просто національною колізією, а прямим порушенням фундаментальних засад європейського права (Acquis communautaire).
Спільним рішенням учасники підсумували, що дії Уряду суперечать:
- Принципу правової визначеності (Legal Certainty), адже підзаконні акти створюють дискримінаційні фільтри, руйнуючи довіру до закону.
- Принципу пропорційності (Proportionality), оскільки вимога консульського обліку для виїзду на лікування не містить легітимної мети та є непропорційним втручанням у права людини.
- Кластеру 1 переговорної рамки з ЄС («Основи»), зокрема Розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права», де інклюзія та недискримінація є базовими індикаторами.
- Статтям 21 та 24 Хартії основних прав ЄС (заборона дискримінації за ознакою інвалідності та пріоритет найкращих інтересів дитини), а також Принципу 17 Європейської опори соціальних прав.
Усвідомлюючи масштаб проблеми, Комітет НААУ під проводом Олександра Вознюка спільно з представниками громадського сектору ініціюватимуть подальшу системну адвокаційну роботу. Готуються відповідні правові висновки та звернення до суб’єктів владних повноважень із категоричною вимогою негайно усунути дискримінаційні норми з підзаконних актів, відновивши соціальну справедливість та європейський вектор розвитку правової системи України.